Суд виправдав звинуваченого у вбивстві жінки в Пуща-Водиці

Оболонський районний суд Києва виправдав чоловіка у справі про умисне вбивство.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 2 квітня.

За версією обвинувачення, 20 серпня 2018 року у період часу з 5-30 до 6 години ранку на 14 лінії лісопаркової зони селища Пуща-Водиця, приблизно в 10 метрах від приватного будинку, чоловік зустрів сусідку. На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин він завдав потерпілій численних ударів кулаками по голові, обличчі і тулубу. Далі дістав ножа. 62-річна жінка померла на місці від закритої черепно-мозкової травми. Пізніше у крові покійниці виявили етиловий спирт у концентрації – 0,69 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп’яніння.

Інша місцева жителька того ранку йшла на роботу до кінцевої зупинки 12-го трамваю. Проходячи повз лісову стежку між будинками № 7 та № 9, що по вул. Дачна села Горенка, вона помітила на землі кепку «Nike», а біля неї сліди волочіння. За 10 метрів від стежки у кущах сидів невідомий чоловік середньої статури у темних штанях, який закрив обличчя руками. Жінка вважає, що особа була у стані алкогольного сп’яніння.

Через 5 метрів, назустріч жінці йшов невідомий чоловік в яскраво-синьому спортивному костюмі. Крім того, вона бачила сусідку, із якою привіталася. Того ж дня, приблизно о 18 годині, повертаючись додому та проходячи тою самою дорогою, вона знайшла роздягнене тіло приблизно за 10 метрів від місця, де вранці бачила сидячого на землі незнайомця.

У судовому засіданні свідок, після надання їй на огляд фотокартки із зображенням належних штанів (джинсів) обвинуваченого сказала, що на її думку, це одяг світлого кольору і чоловік, який прикривав обличчя руками, був не в таких штанях.

Неподалік від місця події знайшли розкиданий одяг, зокрема зимову куртку і пуховик, взуття, штани, спідню білизну, а також шматки кахлю зі слідами крові, що не виключено, що походить від загиблої.

Обвинувачений вину не визнав і розповів, що 21 серпня працівники поліції посадили його в машину і повезли у відділок. По дорозі у лісосмузі поліцейські начебто побили його, змушуючи зізнатися у вбивстві. Зізнання вони записували на мобільний телефон.

Працівники поліції заперечували, що били затриманого. За їх версією, дорогою обвинуваченого «замучила совість» і він сам став усе розповідати, а вони, їдучи в машині, фіксували це на мобілку. Підозрюваний на записі говорив, що убив жінку, бо та його ображала, пояснював, як саме завдавав їй тілесні ушкодження та де після вчиненого помив ножа.

Тим часом, в домі обвинуваченого проходив обшук. У будинку була тільки бабуся 69 років. Правоохоронці зайшли без ухвали суду і переконували, що господиня була не проти. Але сама жінка розповіла суду, що в хату увірвалося більше десяти осіб, сказали мовчати та почали проводити огляд, навіть не запитавши у неї дозволу, а пізніше переконали написати заяву про дозвіл на огляд. З помешкання поліція вилучила три ножі, одяг і рушники зі слідами бурого кольору.

Фактично в будинку відбувся обшук, але поліція оформила його як огляд місця події. Також суд не погодився з тим, що власниця будинку добровільно дала згоду на огляд будинку поліцією. Але навіть за наявності згоди огляд будинку не можна вважати оглядом місця події, оскільки вбивство сталося у лісопарковій зоні селища Пуща-Водиця. Відтак всі здобуті від огляду будинку докази суд визнав недопустимими.

Експертиза показала, що кров на речах обвинуваченого не належала вбитій. Винятком були джинси світло-синього кольору з однією плямою крові. Згідно з висновком експерта, генетичні ознаки крові з джинсів обвинуваченого ідентичні ознакам крові вбитої.

Однак у судовому засіданні з’ясувалося, що опечатування паперового конверту з джинсами печатками Оболонського УП НП ГУ в м. Києві не було посвідчено підписами понятих. Підписи понятих містяться лише на зворотному боці пакунку, що не виключало можливість стороннього доступу до джинсів. Але у всякому випадку джинси вже були визнані недопустимим доказом, тому що здобуті внаслідок огляду місця події (будинку), який суд визнав незаконним.

Відеозапис із машини поліції із зізнанням підозрюваного суд не визнав як доказ. Крім того, суд визнав порушення права на захист, тому що чоловіка фактично затримали і не роз’яснили йому права, що він може нічого не говорити з приводу підозри. Інформація до центру безоплатної правової допомоги щодо надання адвоката надійшла тільки через три години після затримання.

Під час розслідування підозрюваного відправляли на поліграф. Експерт дав висновок, що чоловік володіє інформацією щодо обставин вбивства, але намагається відсторонитися і приховати її. Зокрема, йому начебто відомо, що саме робив злочинець у момент злочину, наприклад, про кусання грудей. У процесі дослідження було зафіксовано значущі позитивні реакції, що особі відомі певні деталі аналогічного вбивства у 2017 році у місті Березань Київської області. Мотивом злочину експерт назвав зґвалтування. У висновку йшлося, що на момент дослідження чоловік давав неправдиві показання, ховаючи інформацію, а коли раніше в машині поліції визнавав свою провину, то був більш чесним.

Суд визнав висновок поліграфолога недопустимим доказом. Дослідження проводилось без ухвали слідчого судді та без урахування того, що спеціаліст не має права на проведення психологічних експертиз (відсутнє свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта – психолога). Крім того, суд вважає висновки експерта не обґрунтуваними.

Прокуратура не представила суду жодних даних, які б свідчили, що мотивом вбивства було зґвалтування. Хоча експерт при відповіді на запитання стосовно зґвалтування фіксувала значущі психофізіологічні реакції.

Суд визнав чоловіка невинуватим, тому що прокурором не доведено, що саме він скоїв це вбивство.

Вирок ухвалили судді В.Дев’ятко, А.Шевчук та А.Майбоженко.

Джерело