Шанс на життя в повноцінній люблячій родині

Протягом 2015 року Оболонським районним судом міста Києва задоволено 21 заяву про усиновлення. Вказана категорія справ відображає бажання людей дарувати теплоту свого серця діткам, які були позбавлені материнської чи батьківської любові, турботи та виховання.

Для прикладу:

         1. Найбільшу чисельність становили заяви відчимів про усиновлення дітей дружини. Свої заяви вони обґрунтовували тим, що після одруження проживали однією сім’єю з дітьми дружини від першого шлюбу, з якими у них склались гарні і теплі стосунки. Фактично ними було замінено біологічного батька, відбувалося сприяння психічному і фізичному розвитку. Так, один заявник вказував на те, що дитина дружини дуже прив’язалась до нього, вважає його своїм батьком. Заявник посилався на те, що він дуже любить та турбується про дитину дружини, створює всі належні умови для її повноцінного і всебічного розвитку, сприяє задоволенню загальноприйнятих норм моралі, проявляє зацікавленість її внутрішнім світом, утримує та виховує її і ставиться до неї як до своєї рідної дитини. Посилаючись на вимоги ст.ст. 207, 208, 211, 223, 229, 231 Сімейного кодексу України, просив задовольнити заяву про усиновлення ним неповнолітньої доньки дружини та внести зміни в актовий запис про народження дитини, а саме змінити прізвище дитини та по батькові, записати його батьком в свідоцтві про народження дитини. Суд задовольнив вказану заяву в повному обсязі.

2. Також до суду зверталися громадяни України з заявою про усиновлення малолітнього хлопчика, мотивуючи свої вимоги тим, що вони перебувають в зареєстрованому шлюбі, спільних дітей у подружжя немає. В одному із позовів заявники зазначали, що малолітнього хлопчика було залишено в пологовому будинку його біологічною матір’ю та за рішенням виконавчого комітету міської ради дитину влаштовано під опіку заявників. Громадяни звернулись до служби у справах дітей з заявою про надання висновку про доцільність усиновлення ними дитини. За результатами перевірки надано згоду на усиновлення малолітнього хлопчика, оскільки заявники мають стабільний матеріальний дохід, достатні умови життя для проживання дитини, до кримінальної відповідальності останні не притягувалися, зі станом здоров'я дитини обізнані. Судом встановлено, що вони оточили дитину увагою та турботою, створили для нього належні житлово-побутові умови, в кімнаті облаштували місце для відпочинку, гри, занять; забезпечили всім необхідним відповідно до потреб, стану здоров’я та віку дитини. Суд задовольнив вказану заяву в повному обсязі.

3. У травні 2015 року одне із подружжь звернулося до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про усиновлення дитини. При цьому, вказували на те, що перебувають на обліку в службі у справах дітей, як кандидати в усиновлювачі з 2014 року і бажають усиновити малолітнього хлопчика з метою забезпечення стабільних та гармонійних умов його життя та створення повноцінної родини. Вони вказували, що у 2013 році батьків дитини позбавлено батьківських прав, а розпорядженням державної адміністрації хлопчику надано статус дитини позбавленої батьківського піклування. Заявницю за рішенням державної адміністрації призначено опікуном малолітнього, який прийнятий в її родину і проживає разом із заявниками та їх дітьми. Таким чином, вказуючи на відсутність перешкод, неймовірне бажання та можливість забезпечити належний рівень виховання, освіти, медичного обслуговування і утримання дитини, доброзичливі взаємовідносини, заявники просили дозволити усиновити їм малолітнього хлопчика та внести відповідні зміни в актовий запис про народження останнього. Суд задовольнив вказану заяву в повному обсязі.

4. Окрему категорію становили справи про усиновлення дітей громадянами інших держав. Зокрема, у 2015 року громадяни Італії звернулися до суду із заявою про усиновлення дитини, при цьому вказували, що бажають усиновити малолітню дівчинку з метою забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя та створення повноцінної родини. Мати дитини померла 5 років тому. Відомості про батька дитини в актовому записі про народження внесено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері. Повнолітній брат дівчинки не заперечував щодо усиновлення його сестри. Дівчинка з 2010 року знаходилась на обліку дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування служби у справах дітей і перебувала в центрі допомоги дітям. Після втрати дитиною матері, відсутності у неї близьких родичів та родичів, які б мали бажання взяти опіку над дитиною, громадяни Італії вирішили усиновити дівчинку 2005 року народження та надати дитині турботу люблячої сім’ї. Громадяни Італії перебували у зареєстрованому шлюбі. Своїх власних дітей заявники не мали і в усиновленні дитини вони бачили можливість розширити свою сім’ю, подарувати покинутій дитині батьківську любов, турботу та захищеність. Сім’я заявників постійно проживає в Італії у власному будинку, у якому створені всі умови для проживання дитини. Комісія з міжнародних усиновлень на підставі ст. 9 Гаазької конвенції від 29.05.1993 року, ратифікованої Україною та Італією, засвідчила, що заявники, як подружжя, відповідають вимогам для здійснення міжнародного усиновлення, встановленим діючим законодавством. Таким чином, вказуючи на відсутність перешкод, неймовірне бажання та можливість забезпечити належний рівень виховання, освіти, медичного обслуговування і утримання дитини, доброзичливі взаємовідносини, заявники просили дозволити усиновити малолітню дівчинку та внести відповідні зміни в актовий запис про народження останньої. У судовому засіданні заявники, представники служби у справах дітей, представники центру допомоги дітям, Міністерства соціальної політики України, прокуратури та сама малолітня дитина, думка якої з’ясовувалася в процесі розгляду справи, просили заяву задовольнити, вказуючи на те, що усиновлення заявниками відповідає інтересам дитини. Усиновлювачі давно знайомі з малолітньою дівчинкою, оскільки вона регулярно протягом 4 років проводила шкільні канікули у подружжя в Італії. В ході зустрічей дівчинка виявила та підтвердила своє бажання бути усиновленою та оформила відповідну письмову заяву в присутності директора центру допомоги дітям та начальника соціально-правового захисту дітей. В судовому засіданні заявники стверджували, що рішення про усиновлення дитини прийняли свідомо, обдумано та виважено. Останні за заявою перебувають на обліку кандидатів в усиновлювачі в Департаменті захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики України. Інші родичі дитини не виказали особистого бажання на усиновлення малолітньої або ж заперечень щодо усиновлення  дитини громадянами Італії. Після закінчення процесу усиновлення заявники зобов’язалися зареєструвати усиновлену ними дитину з України протягом одного місяця у Консульський установі України в Італії; відправляти консульській установі України звіт про умови проживання і виховання дитини, відносно її психомоторного розвитку, стану здоров’я та освіти один раз на рік протягом перших трьох років та в подальшому раз на три роки до досягнення нею віку повноліття; дозволяти представникові консульства України спілкуватись з усиновленою дитиною, зберігати дитині до 18-річного віку громадянство України; повідомляти Консульство стосовно зміни адреси проживання. За правилами ст. 233 Сімейного кодексу України, державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін на підставі рішення суду про усиновлення. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється. Суд задовольнив вказану заяву в повному обсязі.

Рішення у цивільних справах про усиновлення дітей ухвалювалися суддями цивільної колегії Оболонського районного суду міста Києва за участю двох народних засідателів, відповідно до принципів Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року та вимог чинного законодавства України.

Рішення про усиновлення дітей не оскаржувалися жодною стороною процесу, що свідчить про високий рівень довіри громадян, іноземців та державних органів до Оболонського районного суду міста Києва.